Лора Артюгіна - «Мне за державу обидно!»
Хочу повернутись до Каннського фестивалю.
Я вже писала про те, що за Україну буває соромно. І я вважаю, що такі ситуації не варто замовчувати, бо їх насправді дуже легко змінити. Хочу, щоб наступного року у Каннах українське кіно промотувалось по-справжньому, особливо, якщо це державним (бюджетним) та приватним (фонду із) коштом.
Отож, у цьому році у Каннах у програмі Short Film Corner Україну було представлено 12 короткометражними фільмами. Все. В офіційний конкурс жоден український фільм не потрапив. Здавалося б, варто про ці фільми голосно говорити, особливо в Українському павільйоні. Ну, хоча б диск презентаційний зробити, як росіяни. Я викладаю фотографії презентаційного диску Роскіно із їхніми фільмами із Short Film Corner, свідомо, щоб було зрозуміло, що це дешево, але якісно та швидко, зроблено. Це дуже просто, якщо є усвідомлення та бажання.
Але, на жаль, у Держ.кіно, Центру Довженка (аналог Роскіно, з точки зору популяризації українського кіно http://www.dovzhenkocentre.org/about) цього немає. Прикро і соромно було, коли приходило багато продюсерів, колег-режисерів, кінознавців і запитували про фільми.
Але найгірше, на мою думку, те, що вище зазанчені інституції не хвилюють не тільки фільми, а й молоді українські режисери.
Жодному із 12 режисерів вони ніяким чином не допомогли приїхати до Канн. Ні фінансово, ні порадою, ніяк.
Скажу із власного свіжого досвіду, це надзвичайно важливо для режисера потрапити на цей фестиваль. Це змінює кінематографічну свідомість. Назавжди. Якщо ти знімаєш кіно, ти маєш дивитися сучасне кіно на фестивалі. Обговорювати його із колегами із інших країн. Відчувати повагу до кінематографістів, якою пронизані Канни.Не кажучи вже про можливість познайомитись із продюсерами.
Тому ті 800 000грн, які були витрачені на поїздку та облаштування павільйону (http://www.telekritika.ua/kontekst/2013-04-29/81306) на 7 осіб, які мало дивилися кіна (а дехто взагалі не бачив жодного фільма)варто було б витратити на поїздку 12 режисерів! Це точно було б ефективніше для розвитку українського кіно!
До речі, Светлана Разгуляева (участник Short Film Corner и проекта Global Russians, режиссер фильма «Девочка для зайчика»):
«Помощь РОСКИНО нам, начинающим фильммейкерам, которые в этом году получили возможность побывать в Канне, бесценна! Они делают всё возможное, чтобы помочь российским молодым режиссёрам. Мы готовились к нашей презентации за месяц до начала фестиваля. Это не просто – нас же было 10 человек, это большая работа. А наша программа только одна из 16в Российском Павильоне. Кроме того, я бы не смогла себе оплатить поездку, так как я еще студентка, но это стало возможно благодаря тому, что Екатерина Мцитуридзе выбрала мой фильм на ВГИКовском фестивале. Поездка в Канн - самый шикарный приз, который я получала за свои фильмы! Огромное спасибо всей команде РОСКИНО!»
Ось, ще один Каннський сюжет, про який я не можу не розповісти.
25 травня 15.00 - перегляд офіційної конкурсної програми короткого метру. Схоже, що з офіційної української делегації не було жодного представника. Традиційно.
Фільм "Олена" Elzbieta Benkowska - молода польська режисерка.
http://www.festival-cannes.fr/en/archives/ficheFilm/id/11409394/year/2013.html
A couple of young Ukrainians, Olena and Dima, is travelling to Sweden. Dima’s wallet with her passport gets stolen in a Polish train. A thief throws it through a window. They have to find it before a ferry leaves. The real reason of this travel reveals.
Уцьому фільмі однозначно зображені герої - Хороший польський поліцейський та Поганий український хлопець-музикант. Так однозначно, що нудило. Звичайно ж, українська дівчина кидає хлопця-українця. А поляк їй у всьому допомагає. Це історія не про молодих людей, а про поляків та українців. Безумовно, на території кіна, мистецтва - можна все.І полька має творче право зображати українців як захоче.
Але ж має бути і реакція на подібні речі. Державна репліка з боку держ.кіно, як мінінмум. Це ганебно, коли українців у Каннах зображають поляки"недочеловеками" на фоні білих та пухнастих польських поліцейських.
Тому не дивно, але дуже неприємно, було зустріти ввечері місцевого мешканця, що вигулював собачку, який дізнавшись, що ми - українці, уточнив - хохли? І додав, у нас «хохол» означає дурень.
Із такою "державною" політикою у сфері кіно, і не тільки, у свідомості європейців ми будемо варварами та дурнями.
Прикро...
{fcomments}